UKRАЇНСЬКА ENERGЕТИКА: В Україні вперше налагодили виробництво мегаватних вітротурбін

Днями Україна зробила вагомий крок до виробництва «зелених» технологій всередині країни. Заручившись підтримкою німецьких технологій, у Краматорську на Донеччині, українські підприємці налагодили виробництво перших вітрогенераторів мегаватного класу.

Тепер на базі Краматорського заводу важкого верстатобудування є свій цех збірки та зварювання башт, виробляється анкерний кошик, незабаром випускатимуть й раму гондоли. Активно освоюється виробництво ступиці, різних деталей з пластику, на черзі й головний трансформатор, генератор та лопаті вітряка. Інвестори, серед яких український бізнесмен, генеральний директор ПАТ «Енергомашспецсталь» Максим Єфімов та інші партнери, прізвища яких журналістам так і не назвали, вклали безпосередньо в ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі» 120 млн. грн., на які прийшлось 550 млн. грн. інвестицій в суміжні галузі. Крім цього, як стверджує сам Максим Єфімов, на 100 осіб, які будуть працювати на заводі приходиться 500 робочих місць в машинобудуванні та 300 – в будівництві та логістичній галузі. Такі інвестиції вже можна вважати успішними, адже, розмір «зеленого» тарифу для вітроустановок потужністю більше 2 МВт в Україні складає 11,3 євроцентів за кіловат, що є одним з найбільших в Європі. Вагомим фактором на перспективу окупності зі сторицею є й так зване правило «місцевої складової», яке передбачене законом про «зелений» тариф, згідно нього продавати електроенергію зможуть вигідно лише ті виробники, які використовуватимуть вітротурбіни українського виробництва. З поточного року обов’язкова частка «місцевої складової» становить 15%, з 2013 року становитиме не менше 30%, а 2014 року – не менше 50%. Ось-ось готують до урядового схвалення і порядок визначення «місцевої складової», про що повідомив перший віце-прем’єр-міністр Валерій Хорошковський, який теж відвідав «новоспечене» краматорське виробництво. Фактично, це дасть змогу порахуватипитому вагу сировини, матеріалів, основних фондів, робіт та послуг українського походження у вартості будівництва об’єктів вітроенергетики.

Як зазначив, присутній на відкритті заводу, голова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики Сергій Тітенко, він і сам колись не вірив в дію цього закону, в якому зазначена «непомітно фраза про українську складову в енергетичних проектах», а тепер на власні очі переконався у зворотному. «Я, чесно говорячи, не вірив, що він спрацює. Сьогодні я розумію так, що і ентузіазм, і законодавство і, дякуючи, німецьким партнерам, які теж тут приклали руку і дуже серйозно…у вас дійсно вийшло», – зауважив він.

На руку заповзятливим інвесторам грає й сам вітроенергетичний потенціал України, який згідно проекту оновленої Енергетичної стратегії

України на період до 2030 року може сягати 10-15 ГВт. Більше того, «основою розвитку відновлюваних джерел енергії в Україні в прогнозному періоді стане вітрогенерація», говориться в документі. Тенденцію до зростання вітроенергетичних потужностей відмічають і в Українській вітроенергетичній асоціації. За їх даними, на кінець 2011 року встановлена потужність склала 151,1 МВт, що на 73% більше порівняно з 2010 роком. Хоча, це й важко порівняти з сумарною потужністю вітроенергетичних установок Німеччини, яка на той же 2011 рік була 29 тис. МВт, в Україні з року в рік кількість вітропарків тільки збільшується.

Станом на зараз з мегаватного класу в Україні в експлуатацію введено 2,5 МВт вітроустановки Fuhrländer FL2500 потужністю 57,5 МВт на майданчику вітропарку «Новоазовський» (Донецька область) і потужністю 37,5 МВт на майданчиках вітропарків «Очаківський» та «Березанський» (обидва – Миколаївська область). На майданчику Ботієвської вітроелектростанції (ВЕС) вітропарку «ДТЕК Приазовський» (Запорізька область) встановлено 12 вітроагрегатів данського виробника Vestas V112-3MW загальною потужністю 36 МВт. Ще одна 3 МВт турбіна Vestas V112-3MW встановлена на Новоросійській ВЕС (Херсонська область).

Боротьба між виробниками точитиметься й в наступному році. До кінця 2012 року «Фурлендер Віндтехнолоджі» планує вже випустити 20 веж, а в 2013 році їх може бути від 50 до 100.

«В цьому році ми плануємо виробити 20 веж, а в наступному виробимо мінімум 50. А, якщо вийдемо на повну проекту потужність, тоді і всі 100», – пообіцяв директор компанії Віталій Загудаєв.

В найближчих планах, як підкреслив Максим Єфімов, організація до 2014 року на краматорському заводі виробництва лопатей, які наразі завозяться з Європи. «Інвестиції в це виробництво будуть складати 15 млн. євро. Це 200-500 робочих місць», – запевняє він. Роком раніше, інвестори планують розміщувати замовлення у вітчизняних виробників на виробництво рами гондоли, випуском якої цікавляться, окрім Краматорського заводу важкого верстатобудування, Новокраматорський та Миколаївський машинобудівні заводи й Керченський суднобудівний завод «Залив». Виробництво відливок «Ступиця» віддано Краматорському заводу «Енергомашспецсталь». «Для того, щоб засвоїти цю технологію необхідно вкласти 50 млн. грн. в індукторну піч», – говорить Максим Єфімов. Знадобиться й досвід українських суднобудівельників, завдяки чому виготовлятимуться деталі з пластику.

Таким чином, ініціатори виробництва вітроустановок в Україні порахували, що кожна вітротурбіна приносить в регіон близько 4 млн. євро інвестицій, а будівництво невеликого вітропарку на 10 турбін забезпечує не менше, ніж 50 робочими місцями в будівництві та логістиці.

Всіх же зацікавлених замовників в «Фунлендер Віндтехнолоджі» поки тримають в секреті, але вже зараз, за словами Віталія Загудаєва, до виробника звертаються не тільки зі сходу, але й західноукраїнських компаній.

Новинкою 2013 року стане 3 МВт модель вітроустановки Fuhrländer FL3000 , яку встановлять на Краматорській ВЕС (Донецька область), яка буде 140 м заввишки, з гібридною вежею, з діаметром ротору в 120 м та матиме фундамент зі стальної конструкції. «Vestas буде слабкіший», – переконує директор компанії.

Ціна вітротурбіни поки теж комерційна таємниця, але, якщо, як зауважив головний зварювальник Краматорського заводу важкого верстатобудування Валерій Стрелець, сама вежа коштує 0,5 млн. євро, можна тільки уявити загальну вартість вітроустановки.

Головним замовником «Фунлендер Віндтехнолоджі», на даний час, є ТОВ «Управляюча компанія «Вітропарки України», яка планує побудувати в 2013 році 125,5 МВт вітроенергетичних потужностей. За словами генерального директора компанії Владислава Єременка, планується будівництво Сакського вітропарку на 12,5 МВт та Східно-Кримської ВЕС на 100 МВт, розширення потужностей Новоазовської ВЕС на 5 МВт, а також встановити дві 2,5 МВт вітроустановки та однієї 3 МВт турбіни на Краматорській ВЕС.

«Зараз на стадії проектування знаходиться 600 МВт потужностей та в перспективній розробці близько 1,5 ГВт», – зазначив він.

Нагадаємо, проектами управляючої компанії є «Вітровий парк «Степовий», який планує будівництво однойменної ВЕС потужністю до 100 МВт, «Вітровий парк «Сакський» – будівництво Зольнінської ВЕС потужністю до 12,5 МВт (також в планах компанії – будівництво Присиваської ВЕС в Радянському районі потужністю 25 МВт), «Вітровий парк «Керченський» – будівництво Останінської та Східно-Кримської ВЕС потужністю до 25 МВт і 100 МВт відповідно. Крім цього, в планах й 25 МВт Краснодонської ВЕС в Луганській області та 150 МВт Краматорської ВЕС в Донецькій області. В експлуатації 57,5 МВт вітропарку «Новоазовський» і 37,5 МВт «Очаківськького» та «Березанського».

Загалом же, за розрахунками Владислава Єременка, середній вітропарк в Україні на 25 МВт коштує 600 млн. грн. та має окупитися за 7-8 років. Для цього компанія залучає довгострокові кредити в державних банках, «Промінвестбанку», «Мегабанку» та Європейського банку реконструкції та розвитку.

Як підкреслив насамкінець Валерій Хорошковський, створення відновлюваної енергетики, як тренду, який підтримується у всьому світі, дуже важливий й для України. Тому, маючи одне з найбільш сприятливихзаконодавств, на думку урядовця, з точки зору «зеленої» енергетики, ним потрібно користуватись.

Вежа

 

Перша вежа, яка складається з 6 секцій, готова для транспортування

 

Ступиця

 

Рама гондоли

 

 

 

 

 

І. Петренко, «Українська енергетика»